текст на песента Листопад 2004

Поети складають писни, не гаючи часу свого на земли.
Системи працюють, йих пильнують, купляють, засуджують, ликують.
Свидомисть йих не потрибна никому й кохання приречене в свити тварин,
З якого постала Людина, на нейи ти так не дивися, вона ще дитина!

Прийшов листопад и раптом ти зрозумив, що не маеш снив
З тих пир, як твоя крив отруена ядом стрил.
Щоночи тило твое вмирае, душа тикае й проникае
За стини багатоквартирних домив, у шоци вид того, що диеться з нами...

И знов забувае, куди вертае, физичне тило соби шукае
У свити тварин, потоци машин, поганих писень, сумних очей,
Картин, вид яких псуеться крив. А може, це просто прийшов листопад,
А ти ще не звик до природних змин? А може, тебе вже нема?

Не треба спишити жити, раптом прокинутися й зрозумити
Усе, що ся дие навколо, побачити в новому цвити
Стильки ясних очей, красивих людей, писень, що гукають жити
Наших дитей у майбутний день, обняти й благословити!..

Поети складають писни, не гаючи часу свого на земли.
Системи працюють, йих пильнують, купляють, засуджують, ликують.
Вони замовкають, поволи зникають, писни забуваються, люди лишаються
В стинах багатоквартирних домив, з яких вже николи на Свит не вертаються!